100 днів війни. 100 днів жаху. 100 днів смерті.
100 днів безчасся. 100 днів у паралельному вимірі.
100 днів застряглих поміж світлом і темрявою десь у чистилищі..
100 днів мементо морі!
Цих 100 днів -
як 100 закатованих дитячих мрій -
як 100 білих свічечок тюльпанів, пелюстя пуп´янків котрих згоріло швидше воску.
Цих 100 днів -
як 100 хрестиків на суцвітті бузку - рясні, мов на братських могилах стовчені нашвидкуруч хрести.
Цих 100 днів -
як 100 білих і червоних троянд - як 100 дівочих облич зі застиглим, кривавим криком.
Цих 100 днів -
як 100 пишних півоній - як 100 уявних захисних парасоль над містом при морі від шквалу і граду "піонів".
Цих 100 днів -
як 100 китиць розквітлої яблоні - як чергове нагадування, що і після безчасся завше приходить весна.
Цих 100 днів -
як 100 барвінків - як розірвана, проте знову сплетена, вірна любов, що не минає ніколи..
Це 100 днів, про якi літописці, можливо, колись напишуть:
"збулося Пророцтво -
100 днів лютував Сатана, посилав на все живе вогненний дощ,
та опісля був кинутий в безодню на 1000 нескінченних років".
..........................................
ПС: Добре пам´ятаю виступ Пуйла напередодні війни.
В тих словах було стільки люті й ненависті
до українців і всього українського, що вже було ясно тоді:
від орди ніякого милосердя не дістанеться, бо їхня мета -
тотальне знищення і стертя України з лиця Землі,
щоб на її місці був другий Місяць чи Марс,
на яких лиш мертва пустеля і згарище.
