Закуті в ланцюги
всмоктують силу землі
сиві старі роки
Змучені галюцинаціями
минулого століття
вони меншають в наших очах
і наче жадібні карлики
з’їдають свою значимість
Геть
потворні спогади
де ви були раніше
коли у неба запитували
як почалась війна
як вигинали спини
червоні райдуги
після бомбових дощів
Налийте у кварти забуття
усю вашу безумну кров
з’їдає прагматична безжальність
майбутнє ще тихо спить
а минуле все бряжчить ланцюгами
