Я - маленький сірник. Моє серце вдягає лати.
Вже в картоннiй кiмнатi не сниться фантомний лiс.
Коли бог дiставав нас по черзi - за братом брата,
пахли пальцi у бога залiзом гарячих гiльз.
Пахли пальцi у бога - тривожно! Червоно! Липко!
Аж у сховку картоннiм мiй сон смерековий - зник.
Вже за товщею стiн шаленiють вогненнi скрипки
i у вiдчаї воленьку кличе захриплий крик.
І пульсують у бога надiрванi стерплi вени.
І навряд чи мiй вогник зупинить вiйну свiтiв...
Я - останнiй в коробцi сiрник. Ось мiй вихiд на сцену!
Тiльки б знати, що я - не дарма, не дарма згорiв.
