не вбий
бодай тебе й вбивають…
не бреши
хоча й оббріхують всі всіх…
не злослов
коли все зло
на тебе виливають…
шануй батьків
хай навіть і чужих…
не кради
хоч би і вкрадене у тебе…
жони чужої не жадай
нехай і силою –
та вирвись із обіймів хтивих
від мук пекельних
душу й тіло вберігай…
не суди –
і не судимим будеш…
багатства, слави, влади
не шукай…
не сотвори собі кумирів
балакливих
свою їм волю
не ввіряй…
не знайся з іншими Богами
лишень Всевишньому корись –
прийми усе таким як є
немов тебе й немає
неначе дивишся на себе
з вишини –
в народженні, у силі, у хворобах
у гніві, в радості, в борні
у різних долях і потугах
будь-де, будь-ким, будь-як
на небі чи землі…
дивишся і бачиш
лише Божі руки
складені в молитві
за усе живе
безгрішні руки
що самі себе зліпили
з глини
аби у них покоїлось
живе…
та живе не знає
упокою
воліє глину обернути
на метал
цвя́хами ребристими
долоні Божі пробиває
п’є пречисту кров
що хлющиться із ран…
отак подивишся
й нічого не захочеш –
ні на землі
ні в небесах –
хай краще між долонями
святими
саму себе поглине
пустота...
