Така тиша буває один раз у житті
Єдиний транспорт – Великий Віз,
чіткий, як у дитячому атласі,
серед тисяч таких же яскравих зір,
які були лише на морі у дитинстві.
Повітря чисте, мов у лісі. Отак би жити тут,
Але усе кричить:
Ірпінь. Буча. Гостомель.
Далеке авто рокоче, мов турбіна,
будинків вікна чорні та порожні.
Людей нема. Буцім уже настав Той Світ.
Страшний тунель без світла у кінці,
Маленькі двері – і за ними:
Тут є життя! Тут нібито пікнік,
Шезлонги, пледи, термоси та шахи
Собачки сплять, гуляють діти з бабусями,
Серйозні та спокійні. Жінки пліткують, в диспуті мужчини.
Тут можна жити. Тут не чутно тиші.
До завтра. Бо тоді почує світ:
Васильків. Харків. Бровари.
