І степ вигорає, під траками з криці...
і в серці тривога, межує з життям,
на березі Лети - всі душі безлиці
бо випивши з неї, - пішли в забуття...
І вкотре все знову, іде так, по колу, -
і небо сіріє крізь дим і сніги...
Біжу із наплічником, але не в школу,
і радість у серці і все до снаги...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design