Я зняв усі зажими
з твоїх вологих губ.
Ти можеш говорити.
Тепер зніму із рук
всі ремені, всі цвяхи.
Тече із дір вода.
Ти більше не потворна,
а гарна й молода.
Вставай, брудна і мокра, і як біль ясна.
Ми знову тут. Привіт, Весна!
Торік твій поцілунок
здійняв у серці вир.
Твій дивний подарунок -
чи то війна, чи мир...
І я тремтів, як промінь,
коли була гроза.
Між стегнами твоїми
приклеїлась сльоза.
Я бачу твою свіжу кров у своїх снах!
Ми тут ізнов. Привіт, Весна!
Я знов берусь за скальпель.
Лягай на мертвий сніг.
Знімаю твою шкіру
від тім'я і до ніг.
Такі тендітні руки.
І поки кров тече
я сумно прихилюся
до тебе на плече.
І все ж ти очі відкриваєш, Сонячна!..
Ми знову тут. Привіт, Весна!
