***
ти собі просто мовчиш а я собі міряю
миле твоє мовчання малими кроками
сніги цього року випали неглибокими
та я цей рядок не хочу закінчити римою...
мудрість м'яку в клубочки смішні намотую
буде на светри мені вечорами зимовими
гілля мов вени небесні поза розмовами
під рукавами довгими не розпізнані
тебе не дивує лиш тішить моя неправильність
ти просто не пробуєш більше її окреслити
ані малюнками ані льодами скреслими
там де на шибку дихаю стираю паморозь...
бо знаєш що й досі надто боюся темряви
яка мов жінки непритулені ходить сновидою
тільки вона незнана далека й невидима
крізь паркани просувається поза городами
вогонь на сніжному ґанку - теплó у домі
будемо пити какао з медовим зефіром
ялинку в зимовому лісі вкладати на фіру
і я буду знати ти просто мені повірив...
й мовчатиму...
