Безкінечність здатна вміститися у малу дитину,
В хліві, де зазвичай тримають скотину,
Народився непомітний Цар Царів,
Діва звичайна стала вмістилищем див.
Незвичність дарує свято блідніючи,
Відчуття Нових часів – цілком анемічне.
А далі що? За сумою йти, за терновим
Чи за лавровим вінком?
А поки – танок сніжинок за вікном.
Десь на кордоні готова розгорітись пожежа,
Десь на межі стоять ворожі війська,
А поки утіха – слова непостійні,
І поруч Той, хто вродивсь у хліві.
Той, хто на хмарах сидить із грудьми
Прободеними. Із руками дірявими.
Спостерігає за світом і за людьми.
Дивиться так, як слідкують за дітьми.
Люди бувають неслухняні,
Вони завжди вередливі.
Але їх за комір тримає рука міцна.
