І сніг спадає, з мжичкою у безвість
і всі дерева, - водорослі з снів...
світ порина, - в чергову свою певність
і день вчорашній - в споминах зотлів.
І хвижі снігу, - вспомини тривожать:
ким був я в сні і звідки я прийшов!?.
А світ - це мандри, що бажання множать...
Невже ж... я бовдур, щось у нім, знайшов!?.
