|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51027
|
| Рецензій: |
95767
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 50147, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.222.35.77') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © козак Голота, 04-12-2021
|
А я скажу, на глум Петру Куценку:
ти мов дев’ятибальний землетрус
і серце, й розум взяла ув обценьки,
немов без того я не підкорюсь.
Ти не труси мене, як стиглу грушу,
бо сльози падають, холодні та важкі,
моргулю набиваючи хорошу
і на твоїй же мудрій голові.
Даремно землю зибиш, панно Ріхтер,
в яку я заховався, наче струсь.
Куди від тебе мав би я побігти?
Немов без того я не підкорюсь.
Пісок у мене шелестить у вухах,
пісок скрипить у дзьобі на зубах.
Послухай, що скажу, хоч раз послухай:
тя люблю я за совість, не за страх.
За що ти душу вірну витрясаєш,
немов пахучий з пляшечки парфум?
У грудях серце біга, наче заєць,
а ти стоїш, мов ескімоський чум.
Який із тебе, панночко, начальник?
Туди би краще глянула зпроста,
де (як би це надуто не звучало)
лежать душі поваляні міста.
В руїну ходить критик, божевільний
з рядків моїх, жорстокости твоєї.
Ти тільки дражниш мене круглим кілем
і відпливаєш чиста, мов ідея.
Поглянь, бо з тебе критик увібрався
в штиблети жовті, тюлеву фату, й
в гарлянди електричні обмотався,
не в змозі перенести муку ту,
що нас єдна з Куценком звар’ятілим.
Тож не труси нас, милий землетрус,
і не вищипуй пір’є з мого тилу,
немов без того я не підкорюсь.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
