кожна хата має власний
старожитній дух
який живе ховаючись
до осені з весни
у пічці, грубі чи плиті…
глини ніздрями вбирає
запахи сім’ї –
людей, харчів, речей, подій –
і віддає назад
духмяним подихом тепла…
милим, рідним, незабутнім
неначе мати
вбравшись в білих стін сорочку
ніжно пригортає
тебе до себе… як колись…
