Неслухняні діти – рафтинг.
Ти ранишся об пороги
Їх безпричинної злості,
Їх нескінченних невдоволень,
Їх безутішних сліз.
Ранишся об пороги
Їх нездатності чинити інакше.
І що найприкріше –
раниш їх.
Вони беруть тебе на роги,
Роздирають кору,
Хизуються перед іншими,
Щоб потім скинути тебе
Серед гущавини –
Думок, протиріч, жалю,
Теорій виховання…
Вони підкладають
мед посмішок в дьоготь днів,
надію на порозуміння –
у відчай істерик.
Мов вутле суденце
ти інколи із захопленням
сплавляєшся з невеличкого водоспаду
веселощів.
Що ж до майбутнього,
Шанси на «дякую, мамо» і «котися під три чорти»
Виглядають рівними.
І щоб похитнути невблаганні ймовірності,
Ти думаєш, чи не кинути б це суденце
Ще в одну річку…
Найхимерніша з ідей,
Завдяки якій, однак,
існує людство.
