Дощі, що пролились колись на землю
врешті-решт знову стануть хмарами,
ніжно-пухнастими, іноді грозовими,
такими бажаними в пустельній спеці,
зайвими в штормовому нічному морі
і так само по колу, до безкінечності
ллються з Неба на Землю живі душі
виконувати незрозуміле призначення,
бажаючи тільки одного - повернутись.
І з кожного тупика є вихід, тобто,
лише можливість назад повернутись,
але життя - то справжня Безвихідь...
