Під сонцем Арея - лиш місце для неоеліти...
У кріслах мажорів усілося листя трави...
На Руіни Краіни, покладають наівні ще квіти.
Хто ти, серед них, читаче, себе на ймення назви!?.
А день догорає відбитий в скляних палімпсестах...
В ментівських застінках томляться скарби і раби...
Чергові наівні проходять сфальшованість тестів,
а вільні все мають своє у своій боротьбі...
Чи згоден, ти друже, померти, у власній кімнаті!?.
Чи згоден, ти далі, дивитись слухнянко на світ!?.
Чи зможеш пройти по-війні ти як по стежці-канаті!?.
І тихо війти, у свій власний, і створений міт!?.
