Дивлюсь в життя свого вікно.
Сад поетичний золотіє
Тим, що роками тихо сіяв
І клав в рядки наче зерно.
Думаю, осінь вже туж, туж …
Життєва, але й та правдива,
Яка породжує нам дива
Сад повний яблук, слив і груш.
З лісу приніс рижиків кіш
Промитих осені росою,
Як щойно написаний вірш
Поставлений перед тобою.
Чекати буду твого слова.
Чи зерно в ньому, чи полова?
17.09.2021р.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design