Заявив поет дружині:
"В нас закінчилась любов.
Я творити вже не можу,
Не кипить у мене кров.
Почуття усі затихли
І не має потрясінь.
А вони натхненню сила,
Крила злету в неба синь.
Жінці це, як грім із неба.
Їй сім'я - то це на вік,
Мрії, плани про стабільність -
Разом вже дев'ятий рік.
Про батьківство йшли розмови,
Все придбали для життя.
Божий дар - сімейну цінність
Викидати на сміття?
Та поет був невблаганний -
Розірвали вони шлюб.
Адвокатами у жінки
Батько був та його друг.
А вони юристи вправні -
Відібрали в нього все.
Пише, мабуть, вірші гарні,
До сих пір його трясе.
