Схопив вовчисько якось бабака за бік.
Гризун до вовка: "Зупинись шановний.
Я здобич не проста. Бабак я знатний. VIP.
Я танцюрист заслужено-народний.
У лісі темному ти лютий дикий звір,
Далекий від естетики, культури,
А я найкращий майстер танців всіх степів.
Шалені легко па кручу й фігури.
Тож зачекай хвилину, ще мене не їж.
Таких не бачив рухів ти ніколи,
Бо так і проживеш своїм життям пустим,
А я директор бальних танців школи.
Ти бік мій відпусти, сумирно стань, дивись,
Не гай свій час, отримай насолоду,
Станцюю я тобі останній раз в житті,
Зжереш мене і кинеш кості в воду."
Послабив хватку вовк: "Ну що ж, мастаче, скач
Здивуєш? За тобою я поплачу."
Гризун у танець той всі сили свої вклав,
Не впав у відчай - мріяв про удачу.
Він очі вирячив ще й звісив язика
І вовка це спочатку налякало
Та вгледівши танок пухкого бабака
Від сміху хижаку погано стало.
Не раз йому у сни приходитиме мить
Як цибала над степом торба з хутра,
Від сміху відійшовши довго злющий вив -
Бабак сховався в нірку дуже хутко.
