Будь моїм гостем, -- каже вона..
Сукня в дрібний горошок,
Зяє зелених очей глибина,
В голосі цукру сім ложок.
Нащо тобі озиратись назад?
В мене є чай з малини,
Будь моїм гостем, -- каже вона, --
Першим і, мабуть, єдиним.
Любиш - не любиш, та серед усіх
Будеш моїм ліпшим другом!
Дівчинка ріже святковий пиріг
Добре відточеним рухом.
Вовк
Їхав додому -- і заблудився,
Раптом забув, де дім.
Зграя вовків розбрелась по столиці,
Бачив у стрічці в одного з мисливців
З-під Капітолію стрім:
"Перший на місці -- доповідаю!
Як мене чуєш, Рим?
Бачу на пагорбі шукану зграю,
Тож невідкладно туди вирушаю
З вальтером іменним"
Хто буде проти липкої свободи,
Що як та вовча кров?
Мисливця приставлять до нагороди,
Та Місяць у небі, неначе наркотик
Над диким реаліті-шоу.
Тож..
Будь моїм нюхом, будь моїм зором,
Лезами білих зубів:
Станемо вироком хворим і кволим!
Я заблукав, коли їхав додому,
В тихий овечий хлів.
ДЗ
CTRL
-- Ало, це диспетчерська?
-- Слухаю.
-- Скажіть мені точне число..
-- ?
-- Скажіть мені область, район, місто, вулицю,
Коли і до кого потрібно звернутися,
Щоб все стало так, як було?
-- Ваш запит отримано і зафіксовано,
Чекайте, будь-ласка, звіт.
-- Як довго чекати його, перепрошую?
-- Чекайте, аж поки не стане коротшою
Шеренга про*обаних літ.
ALT
Собі я хірург, астронавт і лакей,
Собі ж прибиральник, кравець і психолог,
Собі ж я і кухар, собі ж казначей,
Собі я найкращий тепер співрозмовник,
Собі я коваль, танцюрист, музикант,
Собі я шофер і собі я пожежник,
Собі ж вартовий і собі ж комендант,
Собі ж я і критик, ов кос, незалежний.
За вікнами сходить худий молодик
І крапля на кухні стрибає у тишу.
Без тебе собі я герой-рятівник
І знаєш, без тебе мені мене більше.
DEL
Людина вбиває планету,
Людину вбиває рак,
Рутина вбиває поета,
Та це не доведений факт.
Забрав смак і запах Covid,
Кацапи забрали Крим,
Ти сон мій забрала і спокій,
І речі. Але менше з тим.
Говорять вітри з камінням,
Говорить великий Львів,
А як передати дослівно,
Що каже твій вигин брів?
Не слід зупиняти річку,
Не варто ловити тінь,
Не стане ходити небіжчик
Від зойків і голосінь.
Вернуться ще смак і запах,
Вернеться і Крим, авжеж,
І ти забіжиш спитати..
Іди вже, як дійсно ідеш!
..торкає мізинчиком
Вікно, що виходить у завтрашній вечір,
У ньому я бачу: старий чоловік,
Узявши до рук дві пір'їни лелечі,
Танцює так легко, немовби це втеча
Із колії часу кудись трохи вбік.
А вітер гойдає худі чорні тіні,
У плетиві зморщок -- луска срібних риб
І звуків не чути, і світло тьмяніє,
Здається, ще рух -- і злетіти зуміє
Не вгору чи вниз, а кудись трохи вглиб.
А потім перо м'яко випурхне з пальців
І ніч упаде на принишклу траву..
По коліях пішки дійдемо до станції
[ти чуєш?]
Мізинчиком осінь до шибки торкається
Не тільки у снах, а уже й наяву.
Професійна невідповідність
Бувало, на плаху іду і запитую ката:
Чому в тебе, кате, одежа картата,
Навіщо цей грим і перука приліплена,
В руках не сокира, а кулька повітряна?
І як же ти, кате, свою зробиш місію
Для того, щоб вирок суддівський був здійснений,
Для того, щоб чесно і по справедливості
На голову тіло моє скоротилося?
А він усміхається щиро і радісно,
Танцює і скаче, гримаси показує
І так цілий день, аж до сьомого поту.
Знизавши плечима, іду з ешафоту..
Капітан 0
заберіть від екранів дітей, матерів, ветеранів війни, пацифістів,
співчутливих осіб і вагітних жінок, та й самі у цей бік не дивіться!
Ти любив запах пороху, ти любив колір крові,
Цінував прямоту і міцні алкогольні напої
І вважав, що найкращі медалі -- це шрами,
Ти відвагу ввібрав з молоком і слізьми курви-мами
нас не стане, не стане
так, немов не було,
та залишишся ти, Капітане,
Капітане Зеро!
Твоя форма, мов шкура убитого хижого звіра,
Звуки мін і снарядів -- найкраща для вух твоїх лірика
І здригаються гори від поступу твого чеканного
Твоє крепке слівце пробиває броню найновішого танка. О,
ці хмарища свинцеві,
о, ці краплі із куль,
підставляєш лице їм,
Капітане Нуль..
Нуль!
Доки все, що горюче, горить -- доти справа твоя не закінчена.
Очевидно, що слава для тебе -- надміру доступна дівчина
Ти наказ віддаєш, наче цвях забиваєш, коротко --
І на берці лягають шматки, що недавно були твоїм ворогом.
клином світ закриває цей
над їх лицями чорний мішок,
не міліє потік новобранців у
легіон Капітана Ніщо!
на завершення хочу сказати, неначе відрізати:
це не вірш про конкретну війну -- це осколкова метафізика,
тут фугасний підтекст, розривний наратив, бронебійні метафори,
тут усе необхідне, щоб янголи в небі тихесенько плакали
Прискорення
череп динозавра, череп динозавра
у сирій землі
нас не буде завтра, нас не буде завтра
хочеш ти, чи ні
ми пройдемо полем, а за полем прірва
ну давай, стрибай!
бо ловець забив на нас і місток підірвано
через річку Квай
цяточка на обрії, цяточка на обрії
он же, бачиш де?
це на дохлім конику, зовсім дохлім конику
скаче Шарль Бодлер
він до нас наблизиться, хижо так оближеться
скаже "homme comme pomme!"
і в аннал історії нам надасть прискорення
дружнім копняком.
Тарілка чорного супу
У місті, де гроші торгують людьми,
Де світло засліплює, музика -- глушить,
Стою на узбіччі липкої пітьми,
Яка проникає в потріскану душу
Ця ніч не боїться ні фар, ні вогнів,
Ні сяйва екранів новеньких смартфонів
І щось проростає огидне в мені,
І з подихом кожним виходить назовні
А тріщини множаться, наче фрактал,
І кожного ранку, виходячи з дому,
Пірнаю в буденний чумний карнавал
У місті, що входить до чорної зони.
