Вулиця, вулиця, вулиця Широка,
Та чому ж сьогодні ти стала кривобока.
Я іду хитаюся, ноги заплітаються,
Чом ти надомною злісно насміхаєшся?
Де ж та клята лава – пристань відпочинку?
Що мене прихистить, мов кохана жінка.
Чи прийдеться знову спати біля тину,
Коротати ніченьку з собаками в обнімку.
Я іду хитаюся, що ж ти наробила?
Вулиця Широка, надай мені крила!
Полетів би соколом до рідного дому,
Плюхнувся б у ліжечко тамувати втому.
Та мабуть не збудеться чудо в понеділок…
Вулиця Широка, дай мені притулок!..
