цим ранком
світ –
старенька бабця
з розпущеним волоссям
сивих хмар
зігнулася
у три погибелі
на грядках
сапою вітру
мітить у бур’ян
та очі
вже не ті
тож рве
сліпа
усе підряд…
а коси сплутані
тріпаються
летять
немов вчепився в них
хтось з-поза світу
і рве стару
нікчемним бур’яном
на небеса
на кращі гряди
благословенно
перегноєм бути
де світ, -
о, чудеса!, -
лишень
у дві погибелі
зігнувся…
