Забути хочу!
Ти – як лихоманка.
Та знову сниться
Місяць в повні –й ми…
Кохані очі,
Зоряні світанки
І блискавиця
Від прощань німих.
Зітерти хочу
Вірші, ніби спалах,
У смутку рими
Журавлів ключем.
Я їх щоночі
Від людей ховала,
Усе незриме,
Що в душі пече.
Птахи весною
Линуть до хатини,
Сердець молитва
Тягне з чужини.
А нам з тобою
Вчитися б в пташини,
Щоб не згубити
Справжньої весни.
З тобою поряд –
Зараз інші люди.
Вогонь забутий
Розчинився в млі.
Світанки в зорях
Не для мене будуть,
І плачуть смутком
Наші журавлі…
ID: 901467 Білоозерянська Чайка
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design