Серед равликів розумних
Равлик був один дурний.
Все жалівся: «я - невдаха»,
Бо він, бачте, не прудкий.
Хатка дуже заважала,
Що у нього на "хребті"
Через неї, міркував він,
Тільки складнощі в житті.
Вирішив її позбутись,
(Тему хтось йому подав)
Щоб пішов до інженера,
Та й би долю поміняв.
І коли перебудує
Той структуру ДНК
Зразу спина стане вільна
Разом з цим хода легка.
Бачив він уже у мріях –
Зникне зайва ця вага –
Буде пурхать, як метелик,
Працювати, як бджола.
Та не сталось, як гадалось.
Мушлі в нього вже нема,
Тільки тіло не змінилось
Знову че-ре-во-но-га.
З того часу вже не равлик,
Звуть його усі слимак,
Ще й насмішники глузують:
Прізвисько дали – слизняк.
Та й проблеми стали більші,
З неба сонечко пече,
Щоб зневоднення не сталось
В мушлю він вже не втече.
І тепер одна лунає
Думка в голові, як дзвін,
Що ідея була хибна,
Що зробив помилку він.
Як ходив до інженера,
Що складає ДНК,
Не будинок руйнувати –
Вставить ноги, як в коня!
