В дзеркальній гладі тихої води
Розгублені колись палкі сліди.
На дні кохання – сум терпкий дівочий,
Я озеру думки віддати хочу.
Таємну пристрасть із куточка див,
Де під вітрилом човник наш ходив.
Магічність днів і яснозорість ночі,
Хай вітер човен сумом не тріпоче
В дзеркальній гладі.
Весняний вітре, ти тепло збудив,
Чом не відчув із променів біди?
Ти знав, що милий мій до зрад охочий,
Що будуть плакати невтішно карі очі…
Втоплю любов розбиту назавжди
В дзеркальній гладі.
ID: 911696 Білоозерянська Чайка.
