Тіні не плачуть весни сльозами.
Вони вмирають мовчки в пітьмі.
Пітьма, мов серце рідної мами
Вертає тихо в бурхливі дні.
Тіні живими у сяйві ночі.
Місяць їм світить, хоч весь світ спить.
Вони, як люди сказати хочуть,
Що їх турбує, а що болить.
Тіні весняним промовляють словом.
Черешневі цвіти бруньками їх днів.
Знаю, що вони є життєвим здоров’ям.
Чекають, щоб літом діждатися див.
Тіні в сяйві сонця туляться до ранків,
Мов трава зелена до роси перлин,
Як двоє молодих життєвих коханців
Під квітами пахучих бузків і калин.
15.04.2021р.
