Думками лину у Карпати
над бистрий Сян, де рідний Улюч
вписаний словом мого тата.
Воно в душі моїй ночує.
Весняний Сян і верболози
обабіч вклоняться низенько.
Проминуть весняні загрози.
Сад вкриють бруньки зелененькі.
Котики на вербових вітях
Говорять, незабаром свята.
Про це скажімо своїм дітям,
Як мені колись мама й тато.
Може і ви в мій рідний Улюч
Зайдете, щоби хоч зітхнути
І помолитись. Душі вчують.
Можливе почнуть вдруге жити.
Зайдіть, прошу вас, рано вранці
На Дубник, де липи старенькі
Наче матусі в вишиванці
Чекають на своїх рідненьких.
Там зупиніться при могилах
І помоліться в мові діда.
Хай ця молитва на правд крилах
Несеться по усіх Бескидах.
14.04.2021р.
