Думками лину у Карпати
над бистрий Сян, де рідний Улюч
вписаний словом мого тата.
Воно в душі моїй ночує.
Весняний Сян і верболози
обабіч вклоняться низенько.
Проминуть весняні загрози.
Сад вкриють бруньки зелененькі.
Котики на вербових вітях
Говорять, незабаром свята.
Про це скажімо своїм дітям,
Як мені колись мама й тато.
Може і ви в мій рідний Улюч
Зайдете, щоби хоч зітхнути
І помолитись. Душі вчують.
Можливе почнуть вдруге жити.
Зайдіть, прошу вас, рано вранці
На Дубник, де липи старенькі
Наче матусі в вишиванці
Чекають на своїх рідненьких.
Там зупиніться при могилах
І помоліться в мові діда.
Хай ця молитва на правд крилах
Несеться по усіх Бескидах.
14.04.2021р.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design