| © Щєпкін Сергій, 13-04-2021
|
Що із недозволеного я найбільше хочу?
Не проснутись!
Знаю, скажуть, що це русизм,
скажуть, що правильно не прокинутись,
або скажуть щось іще,
але це все одно,
сутності не змінити:
за все своє нізащо подароване життя
не зробив я нічого такого,
про що потрібно було б жалкувати,
що потрібно було б виправляти,
переінакшувати або робити заново,
за що потрібно було б лаяти і картати,
ганьбити і дорікати,
показувати на інші приклади
і робити глибокі висновки з натяками на майбутнє;
і завжди я чомусь прагнув так,
тільки так,
скільки себе пам’ятаю,
із самого юного дитинства так було,
кожну пору року,
кожен день і кожну годину,
кожну секунду і кожен момент,
кожну відмову і кожну згоду
проживати так,
щоб потім не прийшлося їх переглядати заново,
переживати по-новому.
Але тепер триматися саме такого курсу
стає все важче і важче,
стає все тяжче і тяжче,
інколи просто неможливо,
отак-от просто неможливо і край,
і все це через добрих людей,
які всі чомусь не такі як я,
які впритул не бачать того, що бачу я,
які не можуть самостійно додуматися до того,
про що я вже заморився думати,
які звикли, щоб їх постійно поправляли,
яких є за що ганити і картати,
яким є на що вказувати і шукати їм глибокі висновки,
які оточують мій простір звідусіль,
в усіх сферах, професіях і в усіх уніформах,
на всіх посадах і в усіх кабінетах,
в усіх трамваях, маршрутках і забігайлівках,
на всіх вулицях, тротуарах і пішохідних переходах,
в усіх телепрограмах на всіх телеканалах,
які давлять тиском своєї абсолютно переважної більшості
і які, за законом природи,
моєї ріднесенької природи,
і їхньої, виявляється, теж,
набрали собі такий набір дозволених інструментів,
що власне у такому наборі кожен із тих інструментів мав би бути забороненим,
аби не було можливості тільки тим і займатися,
що вибирати найлегше із найлегшого,
найраціональніше із найраціональнішого,
найпростіше із найпростішого,
найліпше із найліпшого,
найготовіше із найготовішого,
найприхильніше із найприхильнішого,
найнеобтяжливіше із найнеобтяжливішого,
найпримітивніше із найпримітивнішого…
Гидко, соромно, і…
А потім я може прокинуся знову,
в якомусь новому тілі,
в якомусь новому дусі,
в якомусь новому світі,
серед якихось нових людей,
хоча й не дуже я цього прагну,
краще вже на безлюдному острові,
паростком якогось цікавого тисячолітнього дерева…
***
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
