Мені всеодно,
____________ що на півночі досі
____________________________ буяє зима,
і літо коротке
____________не скоро
____________________ повернеться знову,
що нас там з тобою,
__________________мій друже,
___________________________ сьогодні нема -
у інших світах
_____________ми чужу
_____________________вислуховуєм мову.
Бо світ цей такий -
_________________ми нічого
__________________________ не можем змінить,
така наша доля
______________ циганська -
_________________________торкати всі неба...
Тримаймося разом
_________________ допоки
________________________триває ця мить,
що в безвість тікає
_________________ назавжди
__________________________ від мене й від тебе.
Мені всеодно,
____________ що звела нас докупи
_______________________________країна, яку
ми й наші народи
_______________ чомусь
______________________ не рахуєм за сЕстру,
від неї залежим
______________й клянем...
______________________ свою долю гірку...
Мирімся з цим, брате,
___________________бо довго
___________________________ ще ношу цю нести.
Бо люди не винні,
________________ що правлять
____________________________ той бал наверху,
вони не здалися
______________ і мають
_____________________у Бога
___________________________ надію...
Зірки не погасли
______________ на спільнім
_________________________ Чумацькім шляху,
і сонце одне
___________ ще приходить
________________________ у кожну неділю...
Мені всеодно,
____________ що у тебе
_____________________ удома другІ звичаЇ,
що віра твоя
___________ признає
___________________лиш Ісу як пророка,
я їх поважаю,
____________як ти
_________________поважаєш мої,
бо спільну вечерю
________________ ділили
______________________з тобою півроку.
Бо що нам ділити
_______________ з тобою,
_______________________мій друже, скажи –
ділились і будем
______________ ділитись
______________________ ще хлібом-лавашем,
а сіль хай залишиться
___________________ недругам
____________________________там на межі
в північних сусідів,
________________ де долі
_______________________зустрілися наші...
