Як жити затишно, коли є мама й тато
І нас, дорослих, кличуть лагідно – дітьми.
Тоді ми і життям крокуємо завзято,
Бо нас родина захищає від біди.
Нас не спиняють по-життєві перешкоди,
Ми впевнені у здійсненні мети,
А вдома, як і завше, мама й тато,
Хоч на Великдень, нас очікують завжди.
Та ми ще молоді, ще не такі розумні,
Шляхи життя ще зовсім не лячні,
Бо знаємо душею – мама з татом поруч,
І в сутолоці не рахуємо розлуки дні.
А вони краплинами стікають в вічність…
Ось вже і нас Господь нагородив дітьми.
Тепер вже ми даємо настанови слушні,
Щоб наші діти стали гідними людьми.
Як жити затишно, коли є мама й тато…
Та лиш настане час їм в вічність відійти,
Відразу холодом дмухне з безодні вітер
І нам вже спокою ніколи не знайти.
