часто бачу таке що про нього не слід говорити
як не слід у безділлі ятрити загоєння ран
і ділити де ми ще повинні а де рівні квити
і любити пророцтва плітки дифірамби й обман
де питання в очах а де погляд з-під брів металевий
де скуйовджена дбалість а де ледь прищеплена вись
де птахи розмаїті а де динозаври й дерева
де мовчи і піддакуй і вірно з любов’ю дивись
як мовчати не можу потойбіч вікно відкриваю
там де microsoft word надає дармове полотно
і ганяю химерним письмом дрібних чортиків зграю
і нікого не чую а інколи хлебчу вино
моє небо в калюжах таке ж мальовниче і синє
мої голі дерева не в той бік гілками ростуть
мені йде хтось назустріч за руку веде свого сина
і я чую як каже таким як цей дядько не будь
