так хапко сніг зійшов як тінь біжить по хвилях
як листям не звеснів старий знайомий в’яз
і пів життя – як сніг аж лан небесний виляг
від стрімкості його й невтримності для нас.
ніщо йому не спин ніхто тому не винен
що літо і зима пересотали дні
і хто її впасе ту другу половину –
ні слуху ні слідів лиш дим удалині
