Дощові хмари
кров’яні згустки
у венах неба
витягають з людей
енергію світла
і з кожним дощем
душа темніє
гіркне
і пахне осіннім лісом
і десь в глибині
ще теплиться літо
маленьким сонячним зайчиком
мружить свої оченята
важко дивитись в небо
що набрякає дощами
Ці захмарені вени
в ногах неба
ними так важко ходити
і так легко впасти
на наші душі
гнилим дощем
Може хоч хтось
спробує вилікувати
маленький шматочок неба
у себе над головою
життєдайною терапією
свого єства
