До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав: 15.02.1989 виведення радянських військ з Афганістану.
Вони не обирали власну долю,
А підкорялись відданим наказам.
Афганістан ми згадуємо з болем,
Війни відгомін кожне серце вразив.
Так, час лікує тіло ветерана,
А от чи душу зцілить – невідомо.
Він побратима в «чорному тюльпані»
Зі скель чужинських віддає додому.
І тридцять років удові не спиться
(А чи вдова? Бо безвісти він зниклий…)
Чекає чоловіка молодиця,
Хоч до самотності із часом звикла.
Можливо, десь він інвалід-каліка?
По фото пам’ятають батька діти…
Війна, війна… несправедливий виклик –
Навіщо біль та смерть ідуть по світу?
…Від квітів на снігу – забило подих,
Живі схилились в сумі винувато.
Чужу війну й героїв справжніх подвиг
У шані до звичайного солдата
Ми мусимо... повинні пам’ятати.
