Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2564
Творів: 46608
Рецензій: 90918

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 4924, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '34.236.190.216')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Постмодерн

Країна У (Не нам думати, нам лиш марширувати... – Lao Che)

© Микола Шпаковський, 18-05-2007
Матроси в туалети не ходять,
Матроси виходять у море...
У кожному є доля правди,
І за сприятливим збігом обставин
Її можна скласти у пазл...

Облоги твоїх непровінційних небес,
Пунктирних ліній ґудзики на асфальті,
Жовто-брудні маршрути і каберне,
У цих лазаретах неможливо забутись...

Якщо вчора ти дивився новини –
Ти знов найсуттєвішого не побачив.
І радіаційні викиди без вихідних
Задавлюють тебе у тугих лещатах...

Аркан ласих генделиків звужується,
Нутром відчуваєш, як чатують на тебе,
Жадібні змокрілі тенета нелюдськості,
Зі смаленими грішми і новими портретами...

Хто ж коня поїтиме твого,
Хто хортів поведе на лови,
Хто у вишневому садку тебе визиратиме,
Якщо ти не житимеш?
Їхньою мовою – здохнеш.

Ти б краще був терористом,
Летів би ти звідси за море:
Найситніша їжа, молоді стюардеси-мулатки,
Хрумка валюта, центральні готелі,
Найрозкутіші покази моди...

Адже у країні У трагікомедія:
Мафії поліцаїв та випускників педліцеїв,
Дискусії-війни неонацистів та патріотів,
І з кожним роком все рідші лави парадів,
Ще й мед гіркий – безпричинно гинуть бджоли,
Найрідніші люди вигадують нові забобони...
(На кого ж Каїн працює – на себе чи ще на когось?)
Ніхто не є тим, ким стати бажав...
Ніхто вже не мріє...
Ніхто не житиме понаднормово, як би не вірив...
І як на дешевих вуличних фестивалях –
Завше знайдеться хтось,
Ким можна заткати діри...

Але тобі вже запізно стати терористом...
Я Марс, ангел хвороби і ядерного озброєння,
Божище рухів феміністок, ґвалту та заколоту –
Відходжу від справ, хочу належного спокою,
Покидаю трон свій із твоїх кісток,
Забираю твою ртуть і знемогу
І вдихаю тобі довічний сон...

17.05.2007

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Валюта, певно, була хрусткою, а не хрумкою

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Невідомий поет Рабінович, 21-05-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.69138288497925 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …