Під віхол білий сум сніг завивав у стріхах,
Сиділи ми удвох на лаві під горіхом.
Сніг лаштував убори для всіх ялин-красунь,
Вплітав мені пухнасті сніжинки у косу.
І почуття бриніло, ніби сніжний вихор –
Я так тоді раділа – врешті ти приїхав!
Сріблястий сніг стелився в замріяну красу…
Зимова ніч... коханим так мало в ній часу́ –
Під віхол білий сум…
Романтик-сніг ішов, радів із нами тихо,
Зимова ніч була одна суцільна втіха…
Я все життя із юні ці спогади несу,
Як шепотів мені ти: від холоду спасу!
…Приходить згадка та, лягає першим снігом
У білім сумі віхол…
