А як весілля в нас гуляли!
Бенкет справляли всім селом.
Весільні дружки чи бояри
Грошима панну викупляли,
Ґазда майбутній бив чолом.
Для батька й матері дівиці
«Екзамени» були складні.
Єднали пару, як годиться –
(Життя ж бо – не коротка мить це!) –
З іконами і при рідні.
Ич, зерна сиплють під говірку,
І молоді – хліб-сіль їдять.
Їм навздогін кричать всі: «Гірко!»
Й так ллється чарками горілка –
Ковток її – на благодать.
Легкий вінок знімають панні,
Мотають хусткою взамін.
Навік з дівоцтвом це прощання,
Очіпок – знак сім’ї й кохання,
Пісень журливих передзвін…
Рушник весільний вишиваний –
Сім’ї нової оберіг.
То ж забирає зять придане
У віз свій – їдуть на нічліг.
Фірмові господині страви…
Хороша пісня… солов’ї…
Це так село весілля править,
Частує місяць сріблом трави –
Шануймо звичаї свої.
