Коли на тебе дивиться буття
очима тисячекратно і безлико...
у кожній частці все пульсує я
і Бог говорить у мовчанні тихо.
Спадає і стихає пелена
і світ насправді припиняє дію.
І хто тут винний, і чия вина,
що я розчинений в Божествену подію!?
Повернення до Батьківського Дому
Ось Дім Батьківський і сльозиться око
і серце завмирає навмання!
І бачиться в маленькому широко
і в кожній частці є живеньке я.
І я тут милий, і у кожнім русі...
і в кожнім тиші - всесвіти й життя.
Цеглинки дивляться у дусі
і тиньк сміється тихо до буття.
Я ж розчиняюсь в ньому вдруге звично
і кожна мить наповнена усім...
Усе в мені - дхармічно-поетично
бо я вертаюсь у батьківський дім.
