***
Неначе гріх – не уподобати цей день,
коли ще смуток не проміряний тобою,
коли для нього ти не є іще рабою,
а все навколо – втішне світло й гобелен
з малюнком крітського нехитрого пейзажу…
Відкинь гардини, і зима тобі розкаже ,
що і вона переганяє кров із вен.
Скуштуєш від життя шматочок чистоти,
налічиш кроків зо дві тисячі назустріч
тому, кому тепло збереш у білім хутрі
не муфти дамської, яку носила б ти,
якби жила в позаминулому столітті… –
а снігу пишного: лежить, завмер на вітті…
і тим снігам – непередбачено цвісти.
