Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2635
Творів: 48239
Рецензій: 92940

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Поема

Я розкажу тобi, дитино, про життя - 11 частина

© Катруся Степанка, 10-01-2021
«Любов, як істина! – одвічна і проста».

– Я розкажу тобі, дитино, про життя
Як не крути, воно таке мінливе,
Морозне, жарке… тепле відчуття,
Завжди нове – коли й волосся сиве.
Сама не знаю, кожен раз, чому
Ми робимо самі його не ясним.
Для чого це потрібно і кому,
Щоб кожен відчував себе нещасним.

Трава зазеленіла під ногами,
Така висока і така пахуча.
Виспівує нам соловей ночами…
Ми ж - темінь бачимо.
Яка вона дрімуча.
Не відчуваємо смаку від
Богом даних страв,
Не радують залиті сонцем луки.
Все добре!
Нас ніхто і не карав.
Ніхто не посилав на лихі муки.

Нам увібрати б цю красу… в собі,
Наповненими потім йти до Неба,
Не викупатись в заздрості й злобі,
Богові в душах – гарних є потреба.
Він так старається прикрасити для нас
Цей світ – очам і серцю радість.
Дає любові всім на про запас.
Просить взамін,
Лише саменьку малість -
Побачити одвічну цю красу,
Радіти цим дарункам щирим,
Збирати зранку цілющу росу
Під спів пташиний,
Сон… відчути мирний.
А ми…
Не Богові вклоняємося – людям.
Що скажуть?
Що подумають про нас?
Своє життя ввіряємо цим суддям,
Намарно тратимо дорогоцінний час.

Ховаємо в собі потреби –
В слух радіти…
Кричати…
Як душа кричить.
Тихенько будемо в собі горіти…
Тліти…
Хоч, всім – все рівно,
Що тобі болить.

Притулюємось в самоті до гілки,
Вдихаємо цей запах, мов нектар,
Чекає дерево…
Потрібно тобі скільки.
Болі в себе вбирати має дар.
Сльози змивати – біжимо до річки,
Тільки вона з собою забере
Всі розпачі…
Років печалі стрічки,
Несе з водою й плати не бере.
А зорі забирають біль кохання,
Вони є свідками щасливої пори,
Твої тривоги і твої страждання,
І тихий плач щоночі… до зорі.

Бог нас втішає і лікує непомітно.
Придає сили.
Він! - наш Оберіг!
А ми не дякуємо.
Навіть, не привітно,
Не допускаємо до себе на поріг.

Навчай дитину дякувати Богу.
Сама навчайся. Вічні ці потУги.
Нехай стежину до твого порогу
Протоптує лиш Він і Його слуги.

Дається, ой, не легко ця наука
І час відведено – кому який,
Але у двері, як вона постука,
Спокій зайде у душу й дух м’ягкий.
А формула проста.
Усіх Прощати!
Повір – це легко.
Хоч, здається – ні.
Лише одне повинна добре знати –
Від цього є залежні внуків дні.

Ми очищаємо дітей своїх дороги,
Або засмічуємо, що би спотикались.
Страждання, всі печалі і тривоги –
Все їм від нас! То ми так постарались.

***
Я розказати можу, лиш про себе.
Мені ці формули привнесені життям
Які дались не легко.
Так і треба!
Щоб пізнавались біллю й каяттям.

***
– Бабусю, ви замовкли. Я чекаю.
Хочу науку цю пізнати найраніше.
Вкотре кажу, що нетерпляча. Знаю.
Дитину захищатиму скоріше.

– Пробач. Задумалася.
Спогадів не мало.
Не легка видалась моя дорога.
Та, вже як мало бути – так і стало.
Чекати й п’ять хвилин тобі незмога.

Що я роблю сама?
Нічого.
Тільки з Богом!
Тільки із ним переживаю днини.
Пов’язане що – ділом, словом…
Кожнісіньку секунду і хвилини
Прошу:
«Мій Боже! Візьми мою долю.
Буде нехай старанним весь мій труд.
Тобі угодним.
Твори Свою Волю!
Через менЕ.
Очисти мій сосуд.
Керуй моїми діями і словом,
Сердечними поривами й думками,
І вІданням,
Й невІдання покровом,
Що в пам’яті,
Й що стерлося роками.
Іди у переді. Я – за Тобою.
Хай Ангели хоронять по боках.
Святі отці, молять перед Тобою
І Матір Божа
Під своїм Покровом в Небесах.
Пошли людей Тобі угодних,
Не наберуся через них гріха,
Як і вони – через менЕ. Сьогодні,
Хай омине година всіх лиха.
В науку буде все!
Не в покарання!
Її пізнанню
Розум наш відкрий.
Укріпи вірою, всі мої коливання.
Мені так важко справитись самій.
Ти знаєш, що мені потрібно.
Провідником – хто? має бути тут.
Щоб кожну мить життя не втратить хибно.
Очиститись від попелу й отрут.
Хай, Твоя, Воля на все буде!
Не моя!»
Хрещу себе. Хрещу свою дорогу.
Хрещу свій дім, щоби завжди могла.
Знов повернутися до рідного порогу.

Це правило – коли виходжу з дому.
Багато років. Вже в моїй крові.
Я не відкрила істину відому.
Старі ці правила. Забуті. Мов нові.

***
– Бабусю, я всім правилам навчуся.
Усі пізнаю. Поділися тільки.
Матуся вже і за дитя боюся.
Тривог за них, тепер вже, знаю скільки.

Візьму за правило.
Тепер куди б не йшла,
Просити Бога буду, щоб управив.
Мене вів… – як маленьке немовля,
Силу Хреста, мов оберіг, поставив.

Які ще правила? Скажи, бабусю,
Ти носиш в серці і в душі своїй?
Я запитала би свою матусю…
Та сирота.
Ти! – сонечко в моїй.

– Умить Прощати!

– Як це? Вмить Прощати?
Хіба так можна? А коли сердиті?
Усе кипить. Нам хочеться кричати,
А наші нерви не з метала литі.

– Просила всю науку? Тоді слухай!
Вчися терпінню. Не перебивай.
Підскочила. Наче від ляку муха.
Сядь. Заспокойся.
Більше не вставай.
Руками розмахалася. Гаряча.
І я така була. Зразу кипіла.
За справедливість не тривала здача,
Теж постояти за себе уміла.
Ще довго злилася.
В умі перебирала.
Всі варіанти – от би, це… чи те…
Ось, так… чи так…
І день,  і ніч страждала…
Їм не мине! Віддячити – «святе».

Так, в душу і закладений камінчик.
Там другий, третій… гори. Душі тісно.
Як гори зрушити?
Всього мізинчик ,
Щоб камінця позбутися потрібно.
І душа чиста, спокій в ній надалі.
Не витрачались ночі й дні на гризоту,
А в мріях ніжних у примарні далі,
В любові линуть, попри глухоту.

***

Навчалася не довго.
Лише мить.
Коли життя науку, зрозуміла:
«Якщо не встигну «гори» відмолить…
Не заберу з собою у могилу».

Добре як так!
А – ні?
Моє каміння має відбувати,
Мій егоїзм, мої «психозу» дні…
Моє ж! дитя – будуть його карати?!

Я не прощу?! – бита моя дитина.
Не за своє! – за моє гордовиння.
Чи мама тоді я? - чи зла година
Майбутнього дітей – страх…
Болі…
Трясовиння?
А як діди й бабусі не прощали?
Як пра… пра… пра…
Всі пращури по роду?
«До сьомого коліна».
Що тоді ми дали –
Дітям, онукам, правнукам…
Лиш – шкоду?

Умить, як тільки зрозуміла,
Моє життя змінилося ураз.
Тепер вже більше «Его» я не гріла,
ЧіткИй був сформульований наказ –
Молити Бога за увесь свій рід:
«Прости усіх, я щиро всіх Прощаю!
Живих і мертвих.
Вбережи від бід.
Хай будуть душі вільні всі.
Я знаю
Й свої гріхи – прости їх перед ними.
І рід дитини батька… теж Прости!»
Беру сміливість прощення віднині,
Як мама.
Батьки!  – мають Хрест нести!»

Від гріхів наших чистити дорогу
Своїй дитині.
Всім нутром стараюсь.
Серце і душу увіряю Богу
Й дитя своє.
До ніг Його схиляюсь,
Щоб чистою була життя дорога,
Бог вів і хоронив від усіх бід.
А я чекатиму, терпляче, до порога
З надією лишити чистий слід.

***
– Але, бабусю, кожен день новеньке.
Як не тримайся, хтось у спину плюне,
А чи в лице, слівце кине «тепленьке».
Біль, ніби то ножа у плечі всуне.
Не може бути все так просто й легко,
Без сутичок, образ і сварок теж.
Буває, що розлютять… наче пекло,
Тоді потоку слів немає меж.

– Так. Ми є живі люди.
І я запалююсь, немов сірник.
Але. Свара кипить іще усюди…
У собі вже молюсь…
Щоб гнів затих:
«Боже, я зла. Язик гострий теж. Знаю.
Але прости нас! Хай буде в науку!
Не в покарання!
Я усіх Прощаю!
Допоможи згасити гніву муку.
Будемо чистими перед тобою,
Це хвилька слабості.
Скоро пройде.
Хай змиє чистою усе водою
І з Твоїм Світлом спокій увійде.
Якщо права? – спокійно в душі стане.
Як ні? То хай болить, щоб знала – ні!
Дай розум виправити.
І хай не пристане.
Гріх ні до кого.
Ми й так у багні».

– І що, бабусю, це допомагає?
Здається просто все.
Я скоро зможу так?

– Тобі як буде? Цього я не знаю.
Душа не швидкісний є потяг, чи літак.
Це важко, коли думаєш про себе,
Світ бачиш в призмі всіх своїх бажань.
Все легко починається для тебе
Як діти в небезпеці коливань.
Всі «Авгієві ти гребеш конюшні»,
Не помічаючи ні запахи, ні гнилість.
Ці короваї і для тебе пишні
Бо й сам смакуєш спокій…
Божу милість.

Навчитись очищати вмить негодне –
Найбільша мудрість Світу Цього,
А залишати Богові угодне –
Найбільша нагорода Світу Того.

***

– Своїх прощати легко, бо їх любиш.
Чужих. Проблема із проблем.
Чим є пекучіше – тим більше судиш.
Ніяк не змиєш зразу з серця щем.

Бабусю, ручки тягне, хоче маму.
Моя ти дорогенька, доця мила,
В твоїй дорозі вантажем не стану.
Уроки вивчу.
Всі, що тут навчилась.

– З роками й ти навчишся всіх прощати,
Однаково чужих… як і своїх,
Бо не захочеш перед Богом стати,
Не знаючи – ти в зрячих?
Чи в сліпих?

***

А, знаєш, що просила я у Бога,
Коли везли в операційну і не раз?
Вийдеш живим, не вийдеш…?
Є тривога.
Це ж, не покупка чогось під заказ.

Тобі так хочеться успіти всіх Простити!
Поки снотворне розійдеться в тілі:
«Прости всіх, Господи, чого іще просити.
Я всіх Прощаю в слові, помислі і ділі…
У всі дні живота мого.  І мОї –
Прости! Хай буду і я чиста
Перед всіма! Ми – діти Твої.
Храни нас, Боже!
І Матір Пречиста!
На все хай буде Воля, лиш Твоя!»

Тоді вже легко і спокійно засинаєш.
«Просіть і буде вам дано», –
Ці слова Бога, як молитву знаєш.
Насіння Боже сієш…ось, воно.
«Спасешся сам – спасуться тисячі».
Скільки цих душ проводить за життя.
Так. Прощення рятує від печі.
Не тільки наше слізне каяття.

***
Стомилась трішки. Веди теж дитину.
Їй час вже спати. Ляжу також я.
Богу і тобі вдячна! У старечу днину
Тут не самотня. В мене є сім’я.

***
– Під вікнами вам посадили квіти.
З донькою постарались і для всіх.
Бо, як же вас, бабусю, не любити.
Ви вже для нас, як видох і як вдих.
Молю у Бога ще здоров’я й років
Відміряв вам, щоб донечку мою,
Разом уберегли від хибних кроків.
З вами я кріпше на ногах стою.

Той час настане. Зрозуміють діти.
Вбиратимуть всю мудрість у батьків.

– Ой-йой, дитино, вмієш звеселити.
Потух вогонь.
Хоч, трішечки і тлів.

***
Ми тулимось, бо ти є сирота.
Старість... вона є теж самотня.
Любов, як істина! – одвічна і проста.
З віку у вік… ця правда не зворотна!


4.01. 2021 рік. Мурманськ

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.848876953125 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …