Її руки торкнулися клавіш,
наче сніжинки хвої,
що ледь-ледь пристали -
і цей доторк відгукнувся
кришталевим дзвоном
замерзлих бурульок -
o, як вона їх любила,
коли була ще мала!
..Її ноги любили плести вервечку
заплутаних слідів
на білім покривалі снігів..
..Її ноги любили бігти
по виїждженій лижній колії,
по якій ще декілька хвилин тому
промчала під час кожноденногo тренінгу її мама -
майстер лижного спорту -
а вона - ще зовсім мала,
зовсім не тямила,
чого ж це мамка
знову її проминула й залишила
серед тих височенних ялин і сосен
зовсім одну..
..Її очі завше блищали радістю,
коли бачили, як велика сіра, м´яка ковдра
накрила всеньке місто
і почала витрушувати на череп´яні стріхи
пух з янголиних крил..
..Її очі завше засяяли,
коли вздріли переливання самоцвітів,
що засíяли збiлілий провулок,
і вона - вся загорнена в цегейковій шубі,
кролячій ушанці,
плюс уздовж і поперек
перев´язана сірою пуховою бабиною хусткою
та взута, окрім шерстяних,
вручну плетених шкарпеток,
у товсті валянки з галошами -
їде на санках,
які тягне ще повний сили, радісний дідо, -
і вона лапає рукавичками,
прив´язаними за "вішачок" на резинках,
шишки,
що впали
на засніжену дорогу з ялин..
.. Її очі тішаться світлом,
коли зимове сонце вигулькне з-під хмар -
її очі вже майже не бачать,
та завше під окулярaми
її вії трішки забринять -
чи то від сніжинок,
чи то від сльози..
..Її пальці
легко торкаються білих,
антикварних,
із слонової кості клавіш,
наче сніжинки хвої,
що ледь-ледь пристали -
і все це відлунює
кришталевим дзвоном
замерзлих гілок..
