|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 48978, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.144.242.20') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Dj. Djojz, 22-11-2020
|
Дідове діду, лелеці лелечине,
Хто зносить збіжжя на зиму в комору,
А хто по небу летить через море,
Дикі ліси та пустелю розпечену.
Хата в них глиняна, глеєм підбілена
Все, що у хаті, то дідові речі,
А що на хаті, то речі лелечі,
Так уже здавна між ними поділено.
В того є руки, а в іншого крила є,
Ще в діда грубка і стільчик триногий,
А от лелеці вони ні до чого,
Грітись він буде за морем у вирії.
І вже коли відлютує хурделиця,
Зійдуть сніги, став і річечка скреснуть,
Довгу дорогу здолавши небесну,
З мандрів лелека додому повернеться.
Як же хотів би він діду повідати
Те, що побачив, про те, де літалось,
Про безмір світу і про його малість,
І як світами ширяв, мов розіп‘ятий.
Він розповів би про скелі нелічені,
Гори синайські, єгипетські ночі,
Світло молочне над річкою точить
Місяць там - ріжки неначе теличчині.
І про безкраї рівнини з озерами,
Левів, гепардів, газелей у травах,
Гіпопотамів, жираф величавих,
І про фламінго з рожевими перами.
Та не розкажеш ні лунко, ні шепотом,
Не зрозуміє дід мову лелечу,
Він молоко наливає у глечик,
Птаха на хаті заходиться клекотом...
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
