Знаєш, а я ж іще досі
Тремчу, мов підстрелений звір,
Як чується дзвінкоголосся
Продертих з металу ключів.
Легке хвилювання повітря –
Відгомін чиєїсь ходи –
Миттєво пронизує вістрям
Картонну завісу стіни.
Параліч: немов скам’яніла,
Вслухаюсь секунду чи дві,
Як двері заковтують тіло,
А мозок сміється: „Не він...”
І знову спускатись – здалося –
З налитих чеканням небес.
Знаєш, а я ж іще досі
Мрію: а раптом прийдеш?
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design