| © Валерій, 23-09-2020
|
Памяті Леоніда Кисельова
Яке добре те небо, що дихає вічністю сонця!
І криця дахів все блимає в зорі очей.
Я йду із наівністю тихого й доброго хлопця,
і погляди люду - це вістря двогострих мечей.
Це Киів, о, Киів, що мене ковтає і пестить.
Це місто де жив би, і може колись і помер...
Та душу воно у слабких розкладає і бестить...
Та чую у нім я арійсько-ведичний етер.
Валерій Цимбалюк, Ковель, 23 вересня 2020 року
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
