Яке добре те небо, що дихає вічністю сонця!
І криця дахів все блимає в зорі очей.
Я йду із наівністю тихого й доброго хлопця,
і погляди люду - це вістря двогострих мечей.
Це Киів, о, Киів, що мене ковтає і пестить.
Це місто де жив би, і може колись і помер...
Та душу воно у слабких розкладає і бестить...
Та чую у нім я арійсько-ведичний етер.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design