В медовий час троянд і лілій.
В блаженну пору літніх спек.
У місяць пристрасних ідилій,
як пара білих двох лелек
зустрілись долі. ТвОя й мОя.
Й рука в руці пішли ходою,
черпнувши щастя повний глек.
Чи це було давно, кохана,
коли пізнали ми щедрот?
І скільки кіл навколо сонця
Земля скружляла свій фокстрот?
Швидкий танок, колись зачатий,
що освятив нам Саваот.
Одвіт в очах. Бо й ти не віриш
у мегашвидкість плинних літ.
І як його роками зміриш
між ''вчора'' й ''нині'' перехід.
А нам ще йти до ''завтра'' трішки.
Без перевалів... пішки, пішки
поки в душі ще білий цвіт.
23.07..2020р.
