Остигли лелечі гнізда,
нагІ мироточать стерні,
готує вже осінь плідна
відкрити свої майстерні.
Стеблини скубе на пензлі,
листочки хова в конверти,
кавалки густого неба
краде на свої мольберти.
Розвішує краплі фарби
на росяних павутинах,-
блищать вони, наче скарби
на айстрах і на жоржинах.
А он вже повзуть тумани –
сльотаві, липкі і кислі
змастити пекучі рани
на першім прижовклім листі.
Червоняться ягід шалі
спокусливо на калині,-
з них осінь плете коралі
й ховає до часу в скрині.
Щоб скоро, розкішно вбравшись,
назустріч чекати з поля
коханого свого грудня
і свою незнану долю.
Зайдуть молодята в хату
під стелену снігом стріху
Їм будуть музики грати
на флейтах зимових віхол.
