Періодично
позираю на небо -
як у нім пливе й тоне Сонце,
як прозирає з-поза темних хмар Місяць
і проблискують зорі..
Періодично
очікую уквітчаної весни,
а по ній -
через парке, перегаром затхле урбаністичне літо -
звільнення
на периферії -
подалі від міських дванадцяти обручів -
простоволосою осінню..
Періодично
утікаю від мрій,
також від спогадів -
аби по ночах не душили..
та.. періодично
знову до них хоч-не-хоч
повертаюся..
Періодично
рахую дні-місяці-роки -
коли "ще" чи "вже"..
Періодично
навідуюся до моря -
аби вдивлятися в обрій
та очікувати
періодичної
дев´ятої хвилі..
Періодично
підкорююся природі
і заодно нехтую нею -
знову цвіт,
та все без зав´язі
й плоду..
Періодично
повертаюся до джерел -
та вже не зволожитися
водицею,
яка висохла..
Періодично
повертаюсь до колишнього
вогнища -
але там
вже немає іскри..
Періодично
ходжу
по тих самих колах -
намотую кілометри,
ловлю руками вітер -
лише себе
не знайти..
Лише спорадично
падаю ввечері
на коліна
й молюся -
лише от не знаю
задля чого..
Лише спорадично -
(i, як виявляється -
періодично) -
усвідомлюю,
що ще існую..
А мо´, не все ще так безнадійно
в тій нудній, буденній періодичності?
Мо´, з кожним колом -
це сходження на вищий виток?
