Тривога щораз в рингтонах,
неспокій штормить гудками,
аж доки відчуєш відрадно у скронях
до сліз дорогий голос мами.
Тоді лиш почуєш сили
і ритми у колах крові,
І серце ожиле заб'ється щосили
у вдячнім екстазі любові.
Жива... І така ласкава...
Все тими ж лестить словами:
''Привіт, соловейку, А я так скучала.
Приїдьте ж рідненькі до мами''
І сором підійде й стане,
під горло упреться вперто;
докорів болючих здригнуться мембрани,
щоб серце в шматки роздерти.
Приїду Лечу вже. Лину
Пташатком малим з вітрами!!!
Штовхає мене якось ніжно у спину
живий ще... близький... голос мами.
12.08.2020.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design