Тривога щораз в рингтонах,
неспокій штормить гудками,
аж доки відчуєш відрадно у скронях
до сліз дорогий голос мами.
Тоді лиш почуєш сили
і ритми у колах крові,
І серце ожиле заб'ється щосили
у вдячнім екстазі любові.
Жива... І така ласкава...
Все тими ж лестить словами:
''Привіт, соловейку, А я так скучала.
Приїдьте ж рідненькі до мами''
І сором підійде й стане,
під горло упреться вперто;
докорів болючих здригнуться мембрани,
щоб серце в шматки роздерти.
Приїду Лечу вже. Лину
Пташатком малим з вітрами!!!
Штовхає мене якось ніжно у спину
живий ще... близький... голос мами.
12.08.2020.
