Доки птахи викупують серпневе небо,
Чоловіки неспішно ріжуть багряний помідор.
По склянках пластмасових давно розлито –
До темного і вогкого забуття відкорковано коридор.
Ранок чуняє між облізлих бетонних ікол,
За старими дахами загорається виднокол,
Малеча нарочито похваляється дитинством,
Усі таємниці буття перетворюючи на прикол.
Чоловіки говорять про життя і політику,
Тримаючи пальцями розрізану цибулину,
Димлять дешеві цигарки пахким і синім димком,
Літо усім ще досі здається сном.
Серафим неспішно іде крізь хмари,
Йому молились, у нього справи.
Для охорони робітничих околиць тягло
Давно приписаний який особливий робітничий янгол.
