|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 48636, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.221.246.108') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 27-07-2020
|
Ледь не біда, коли удвох ми поруч,
Але без змоги взятися за руки,
І доля, ніби нескінченний обруч,
В якому з часом глушаться всі звуки.
І там, де крізь перестороги люду
Ми заквітчались у волошок ранок,
Розтерли в порох правду і облуду,
Поклавши сумнів до консервних банок,
Серед пейзажів гомінливих сойок,
Між котрих руки заплелись птахами,
Між царств рипучих, тільки наших, койок,
Де ми стелились стомлено лугами,
Де з вуст йшов запах сосни і єлею,
Де в грудях тепло стало до основи,
Я був твоїм, а ти була моєю.
Але довкола люд ішов на лови,
Аби спіймати трепетне звірятко,
Клубочок ласки, зайчика й лисички,
І ми ховались, як під стіл малятко,
Чи жабка в лузі в тиху тінь кринички.
І ми ховались, як на ранок зорі
За сяйво сонця, в маєво розлуки,
У ту біду, коли удвох ми поряд,
Але без змоги взятися за руки.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
