над лісом хмара іде
несе дощу повні відра
але одне порожнє
для грому
б'є по ньому хмара
кришталевим кривим костуром
та так
що луна котиться горами й долами
тоді всі звірі і птахи тікають у схови
ховайтеся й ви
діти
не від зливи
від блискавиці
а коли нап'ється земля
втамує спрагу правічну
лише той
хто торкнеться
почує тихий дзвін вологого срібла
на травах і вітах
хто примружиться
той побачить
усміх сонця у їхніх долонях
